Батькам

Пам’ятка  батькам

«Правопорушення та види відповідальності неповнолітніх»

Підлітки часто бувають схильні до девіантної поведінки, правопорушень. Якщо не звертати на це уваги, то недалеко й до злочину.  Батькам слід бути уважними, терплячими, розуміючими. Допоможіть своїй дитині!

 Рекомендації батькам:

ü  Батьки, частіше складайте компанію своїм дітям – підлітки хочуть, щоб батьки цікавилися ними, допомагали їм, приділяли їм час, щоб батьки вислуховували і розуміли їх, щоб з батьком можна було спілкуватися.

ü  Приймайте своїх дітей такими, якими вони є.

ü  Довіряйте дітям – підлітки хочуть, щоб батьки їм довіряли.

ü  Ставтеся до підлітків, як до самостійних дорослих людей і не заважайте їм стверджувати свою особистість і незалежність. Краще допоможіть їм в цьому.

ü  Менше конфліктуйте – високий рівень внутрішньо сімейних конфліктів згубно позначається на згуртованості родини і розвитку підлітка.

ü  Деякі підлітки відчувають відчуженість від родини, друзів, школи. Вони випадають із загального потоку життя і виражають свої почуття за допомогою зухвалої поведінки, втечі з дому, правопорушень.

ü  Діти, які відчувають утиски, одержують не тільки фізичні, а й глибокі емоційні травми – від спрямованої проти них злості й люті. Ставтеся до дітей справедливо, без фізичного покарання і лайки.

ü  Основним заходом щодо запобігання правопорушень неповнолітніх є поліпшення і зміцнення виховної роботи.

Поради батькам

«Як вивчити уроки без стресу»

 Дитина з 1 класу повинна знати, що уроки - це її особиста справа. І що вчиться вона не для мами з татом, бабусі з дідусем, а для себе. Домашні завдання - справа дитини і вона вільна вибирати, готувати їх чи ні. Тому іноді дайте дитині можливість зіткнутися з наслідками власної безвідповідальності. Тільки коли дитина стикається з наслідками своїх дій або бездіяльності, вона може дізнатися реакцію світу. Тільки так малюк розуміє, що зробив помилку або проступок.

Постарайтеся зрозуміти дитину

Розберіться в тому, чому не хочеться вчити уроки. Буває, школяр не хоче вчити жоден предмет. Дізнайтеся у малюка, чому з цим такі проблеми. Можливо, йому важко дається або дитина посварилася з учителем.

Не забувайте про відпочинок

Не вимагайте робити уроки відразу після школи, дайте можливість дитині відволіктися, переключитися і розслабитися. Добре, якщо в цей час дитина буде гуляти на свіжому повітрі, обідати або гратися з друзями.

Деяким дітям, можливо, слід прилягти й поспати.

Придумайте ритуал

Постарайтесь перетворити виконання домашніх завдань в щоденний ритуал, що відбувається в певну годину в одному і тому ж місці.

Кращий час для виконання домашніх завдань - з 15.00 до 17-18.00. Хоча тривалість занять може бути різною (в залежності від віку). 

Повинні бути перерви

У школі між уроками теж роблять перерви, та й ви на роботі час від часу відволікаєтеся попити чай, поговорити. Привчіть дитину до таких 5-10- хвилинних перерв між виконаними завданнями. Особливо важливі перерви для молодших школярів.

Присутність або перевірка

Молодшим школярам набагато легше виконувати домашнє завдання в присутності батьків. Адже дитині ще важко організувати свою роботу, і ще вона потребує схвалення зробленого. Дорослий, якому дитина довіряє, заспокоює своєю присутністю і підживлює віру дитини у свої сили. Як тільки дитина зможе справлятися без мам і тат, вона неодмінно відмовиться сама від їхньої допомоги.

Тут важлива поступовість. З часом домовтеся, що малюк сам робить деякі легші завдання, а складні з вами разом. Ще пізніше домовтеся, що дитина все виконує самостійно, а вам приносить тільки на перевірку.

Хваліть свого школяра за самостійне виконання!

Чернетку рекомендується використовувати не завжди, а тільки для виконання окремих завдань (для тренування).

Не можна примушувати дитину переписувати всю роботу цілком, якщо вона допустила незначну помилку - навчіть її акуратно її виправляти.

Ніколи не робіть завдання замість дитини

Принцип простий: РАЗОМ, але не ЗАМІСТЬ. Дорослий разом з дитиною може подивитися, що задано, спланувати роботу, допомогти почати її ... і зайнятися своїми справами, уточнивши, що буде поруч, якщо дитині знадобиться допомога.

Контролюючи кожен крок дитини, дорослий позбавляє його можливості стати самостійним і знімає з нього відповідальність.

Виділіть час на додаткові заняття

Зверніть увагу на те, що дитині дається складніше всього, і позаймайтеся з нею у вихідні. Спокійно, не кваплячись поясніть те, що малюк не розуміє, дайте кілька додаткових завдань. Незабаром ця тактика дасть результат!

Поговоріть відверто з дитиною

Розкажіть їй про свої шкільні роки, про те що ви любили, що - ні, що виходило, а що викликало труднощі. Розкажіть, як справлялися з цими труднощами, щоб малюк зрозумів, що не все відразу виходить, що слід докласти зусиль, перш ніж щось вийде.

Якщо школяреві не подобається вчитель, постарайтеся підібрати слова і пояснити, що люди бувають різні, і вчитель - це теж людина, зі своїми перевагами і недоліками. Вислухайте дитину і підтримайте в її почуттях. Іноді в особливо складних ситуаціях, варто поговорити з учителем.

Репетитори в крайньому випадку

Репетитор допоможе тільки тоді, коли ви бачите, що дитина явно відстає від шкільної програми і у вас для цього є підтвердження вчителя і власні спостереження. Але якщо малюк нарівні з однокласниками, не варто перевантажувати його багатьма додатковими заняттями. Занадто великий обсяг знань може просто втомити дитину і викликати у неї протест.

Терпіння і ще раз терпіння

Щоб з терпінням було простіше, не будуйте очікувань, приймайте дитину такою, якою вона є. Змиріться з тим, що їй не подобається математика, а пише "як курка лапою". Зате у вашої дитини є багато інших плюсів, і щось у неї виходить найкраще. Слід тільки це побачити і підтримати!

Шановні батьки! 

Виховання молодої людини непроста справа. Вона вимагає мудрості, любові, терпіння, поваги до маленької людини. Людство на протязі віків по краплинці збирало мудрі поради про виховання...

Дозвольте познайомити вас з ними.

Рекомендації батькам. 
Рекомендації батькам гіперактивних дітей.

1. У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .

2. Уникайте повторень слів "ні" і "не можна" .

3. Говоріть стримано, спокійно і м’яко .

4. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

5. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

6. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

7. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинен відповідати цьому розпорядкові .

8. Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

9. Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі. 
Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей.

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:

1. постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

2. виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;

3. формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

4. розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ;

5. розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

6. щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного "розототожнення" з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів;

7. не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас;

8. тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій ;

9. поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Рекомендації батькам 
із формування в дітей адекватної поведінки
1. Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

2. Не перехвалюйте дитини, але й не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

3. Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

4. Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть гідність іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

5. Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

6. Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

 Рекомендації батькам щодо поведінки сором'язливих дітей.

1. Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

2. Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

3. Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

4. Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з "чужим" дорослим. Наприклад: "Треба довідатися, про що ця цікава книжка з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися". Звичайно в такій ситуації "вимушеного спілкування" дитина спочатку вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається